За мертвими вікнами і сірими брамами,
Сховаєш оману міських островів.
Відкриєш легенький, зіп’ятий віками,
Прирослий до стелі, опалений мирт.
Щось дуже важливе колись — вмить розтане,
В тумані електро — запалених снів.
Дотліють лампади, полинуть снігами,
У синьому вирію вітряних стін.
***
Прилети в закрайсвіття
Лишь взявшись за струни,
Крізь гірки та солоні аромати життя.
Завійся у барви з потоками струму,
Енергетики міцної — музики дня!
****
Один, в перелітному зав’язі мари,
Проходиш між смутком, де душі та сни.
Прокинься, від темної гри у астралі,
Розкрий свої очі до світла Землі.
Полинеш до сонця з мелодії неба,
Із піснями вітру в танок увійдеш,
Як струни тобі, припадають до серця,
То в них ти замрійну любов увіллєш.
